Биография Ивана Франко

Париж. Первый успех

К концу 1835 года семья перебирается в столицу Франции. Здесь молодой музыкант после двух лет частных занятий у знаменитого профессора А. Рейхи поступает в консерваторию (1837 год). Причем не имеющий гражданства Французской республики Сезар был зачислен в качестве исключения, а вот Ференса Листа по той же причине несколькими годами ранее так и не приняли.

Начиная с 1838 года Сезар Франк каждый год на выпускных испытаниях по классам органа, фортепиано, а также контрапункта получал премию. От конкурса на получение Римской премии музыкант отказался и по принуждению отца возвратился в Бельгию, где долгое время концертировал как органист-виртуоз, реже как пианист.

В это же время появляются первые музыкальные труды Сезара. В 1943 году – Фортепианное трио и чуть позже эскизы к будущей оратории «Руфь».

Величайший в своем роде

Значение деятельности Сезара трудно переоценить. Он создал собственную школу, что способствовало кардинальным переменам во французской музыкальной традиции. Его произведения дают четко понять, что национальный дух – это не только опера, и что во Франции тоже есть достойные композиторы, создающие симфоническую музыку, соответствующую высокому европейскому классу.

Сезар Франк (прелюдия, фуга, написанные им для оркестра, дают это понять) поднял данный жанр на уровень произведений Баха. Как и фортепьянные жанры. Два больших его цикла для этого инструмента искусствоведы ставят в один ряд со знаменитыми сонатами Бетховена.

Выдающиеся музыканты, современники и ученики Франка считали его выдающимся педагогом. К мнению творца музыки прислушивались Э. Шоссон, Г. Ропарц, Ж. Бизе, А. Дюпак, П. Дюк, Э. Шабрие и др. Бесконечно уважал Сезара Дебюсси.

До сих пор особенным образом выделяется хроматическое письмо композитора, свободное и легкое использование им нонаккордов, выразительность его модуляций, новизна циклических форм. Изучение гармонического языка Сезара дало возможность будущим композиторам преодолеть шаблоны.

Сюжет

Иван Франко становится жертвой Габсбургского режима за свои стихи, литературную и общественную деятельность. Время между свободой и заключением он тратит на работу в газете, просвещение крестьян.

Біографія Івана Франка

Добавить свое объявление

image

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у початковій (1862—1864) та німецькій нормальній (1864—1867) школах, пізніше — у Дрогобицькій гімназії (1867—1875). 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету, який залишив через арешт у червні 1877 р. Пізніше був заарештований ще двічі (1880; 1889). Майже постійно співробітничав з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, науковець. Наукові інтереси Франка зумовили працю над докторською дисертацією, що була ним захищена 1893 р. у Віденському університеті. Із 1894 р. видавав журнал «Житє і слово», після закриття якого з 1898 р. був членом редакційного комітету «Літературно-наукового вісника». Взимку 1907—1908 рр. здоров’я письменника значно погіршилось. Матеріальні нестатки й виснажлива праця призвели до загострення хвороби восени 1915 р. Помер Франко 28 травня 1916 р.; похований у Львові.

Іван Франко — поет, прозаїк, драматург. Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії. Першими спробами були поезії, що друкувалися в журналі «Друг» та сформували збірку «Баляды і росказы» (1876). Кращі твори другої половини 70-х — 80-х рр. склали поетичну збірку «З вершин і низин» (1887), що засвідчила творче зростання митця. Збірка поєднує поезії на різні теми, переважно громадянські. Наступна книжка поезій Франка «Зів’яле листя» (1896) цілком відповідає авторському визначенню ліричної драми. Біографічно зумовлена, вона водночас є мистецьким шедевром і драматичним людським документом. До збірки «Мій Ізмарагд» (1898) увійшли переважно поезії 1897 р. та частина більш ранніх творів. У них знайшли відображення моральні й громадянські пошуки автора, позначені напруженим драматизмом та складною динамікою емоцій. 1900 року побачила світ поетична збірка Франка «Із днів журби». Важливим етапом його поетичної біографії стала наступна книжка «Semper tiro» (1906).

Франкові належить авторство ряду творів у жанрі поеми, серед яких на особливу увагу заслуговують «Іван Вишенський» та «Мойсей». Останній твір стосується складного комплексу національної, громадянської й особистісної проблематики, осмисленого в узагальнено-філософському ключі. Поема перейнята суворим усвідомленням неминучості жертв і складних випробувань на шляху людини й народу до духовного оновлення.

Франко — автор більш як ста прозових творів. Природно, що не всі з них однорідні за мистецькими вартостями. Прикметною особливістю прози письменника є її виражена тенденційність, що іноді переходить у публіцистичність, схематичну ілюстрацію політичних ідей, як, приміром, у повісті «Борислав сміється» (1881—1882).

Серед драматургічних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса «Украдене щастя» (1893).

Схожі записи з категорії Біографії письменників

Біографія Василя СимоненкоБіографія Валер’яна ПідмогильногоБіографія Григорія Квітки-Основ’яненкаБіографія Максима РильськогоБіографія Івана КочергиБіографія Василя СтефаникаБіографія Уласа СамчукаБіографія Олексія КоломійцяБіографія: Микола ГогольБіографія Івана Вишенського image

Оцените статью
Рейтинг автора
4,8
Материал подготовил
Максим Коновалов
Наш эксперт
Написано статей
127
А как считаете Вы?
Напишите в комментариях, что вы думаете – согласны
ли со статьей или есть что добавить?
Добавить комментарий